Пошуковці будуть з'ясовувати імена і місця поховання нацистських жертв у Корюківці

Українські пошуковці візьмуть участь у створенні Меморіалу жертвам Корюківської трагедії - вони шукатимуть імена й останки 7 тисяч українців, знищених нацистами в березні 1943 року на Чернігівщині.

Про це сказав голова правління ВГО "Союз "Народна пам’ять" Ярослав Жилкін під час вшанування пам’яті загиблих на місці трагедії.

"До нас звернулася районна влада та місцеві пошукові організації з проханням задіяти всі сили Всеукраїнського об’єднання пошуковців і знайти усі місця поховання місцевих жителів, знищених карателями у 1943 році, та всі їх перенести до меморіалу, який, згідно з указом президента, буде створено до 70-ї річниці трагедії".

За словами Ярослава Жилкіна, члени "Союзу "Народна пам’ять" відгукнулися на це прохання та збираються організувати спеціальну пошукову експедицію. Оскільки завдання є дуже масштабним та відповідальним, планується залучити до його виконання колег з інших країн, зокрема – з Німеччини, Польщі, Росії, Білорусі.

Усі роботи мають бути проведені протягом одного пошукового сезону, адже вже на початку березня наступного року, згідно з указом президента та постановою Верховної Ради, 70-та річниця Корюківської трагедії буде відзначатися на державному рівні.

Як зазначив під час урочистого мітингу губернатор Чернігівської області Володимир Хоменко, саме завдяки підтримці на національному рівні, завдяки спільним зусиллям громадськості та держави в Корюківці буде споруджено Меморіал, який увічнить пам’ять про всіх жертв нацизму з усіх спалених та знищених міст і сіл України.

"Найбільше вражає те, що про цю трагедію в Радянському Союзі ніхто не знав, - говорить лідер пошуковців. – І це незважаючи на те, що її масштаби просто вражають – 7000 загиблих. Лише тепер, в Незалежній Україні, про це почали говорити. Дуже великих зусиль коштує сьогодні збирати по крупинках цю інформацію".

Під час відзначення 69-ї річниці Корюківської трагедії 2 березня 2012 року було презентовано книгу, випущену Українським інститутом національної пам’яті та присвячену персоніфікації знищених у Корюківці людей.

Як зазначив перший заступник директора Інституту Володимир Кривошея, їм вдалося спільно з Корюківським музеєм встановити 1380 імен із 7000 загиблих. "Звичайно, це дуже мало, і ми будемо працювати далі для того, щоб максимально відновити імена загиблих, і взагалі висвітлювати цю проблему якомога ширше", - зазначив історик.

Детальніше про трагедію читайте у матеріалі "Корюківка: як нацисти знищили 7-тисячне містечко"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.