Пошуковці будуть з'ясовувати імена і місця поховання нацистських жертв у Корюківці

Українські пошуковці візьмуть участь у створенні Меморіалу жертвам Корюківської трагедії - вони шукатимуть імена й останки 7 тисяч українців, знищених нацистами в березні 1943 року на Чернігівщині.

Про це сказав голова правління ВГО "Союз "Народна пам’ять" Ярослав Жилкін під час вшанування пам’яті загиблих на місці трагедії.

"До нас звернулася районна влада та місцеві пошукові організації з проханням задіяти всі сили Всеукраїнського об’єднання пошуковців і знайти усі місця поховання місцевих жителів, знищених карателями у 1943 році, та всі їх перенести до меморіалу, який, згідно з указом президента, буде створено до 70-ї річниці трагедії".

За словами Ярослава Жилкіна, члени "Союзу "Народна пам’ять" відгукнулися на це прохання та збираються організувати спеціальну пошукову експедицію. Оскільки завдання є дуже масштабним та відповідальним, планується залучити до його виконання колег з інших країн, зокрема – з Німеччини, Польщі, Росії, Білорусі.

Усі роботи мають бути проведені протягом одного пошукового сезону, адже вже на початку березня наступного року, згідно з указом президента та постановою Верховної Ради, 70-та річниця Корюківської трагедії буде відзначатися на державному рівні.

Як зазначив під час урочистого мітингу губернатор Чернігівської області Володимир Хоменко, саме завдяки підтримці на національному рівні, завдяки спільним зусиллям громадськості та держави в Корюківці буде споруджено Меморіал, який увічнить пам’ять про всіх жертв нацизму з усіх спалених та знищених міст і сіл України.

"Найбільше вражає те, що про цю трагедію в Радянському Союзі ніхто не знав, - говорить лідер пошуковців. – І це незважаючи на те, що її масштаби просто вражають – 7000 загиблих. Лише тепер, в Незалежній Україні, про це почали говорити. Дуже великих зусиль коштує сьогодні збирати по крупинках цю інформацію".

Під час відзначення 69-ї річниці Корюківської трагедії 2 березня 2012 року було презентовано книгу, випущену Українським інститутом національної пам’яті та присвячену персоніфікації знищених у Корюківці людей.

Як зазначив перший заступник директора Інституту Володимир Кривошея, їм вдалося спільно з Корюківським музеєм встановити 1380 імен із 7000 загиблих. "Звичайно, це дуже мало, і ми будемо працювати далі для того, щоб максимально відновити імена загиблих, і взагалі висвітлювати цю проблему якомога ширше", - зазначив історик.

Детальніше про трагедію читайте у матеріалі "Корюківка: як нацисти знищили 7-тисячне містечко"

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.