У Львові відкриють виставку "Сила волі. Провідники визвольного руху"

Про минуле боротьби та особистого життя командирів УПА Романа Шухевича і Василя Кука, засновника ОУН Євгена Коновальця та лідера визвольного руху Степана Бандери розкажуть у фотографіях, архівних документах та спогадах їхніх сучасників у Національному музеї "Тюрма на Лонцького".

Відкриття виставки відбудеться у вівторок, 3 квітня, о 16:00, в Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (Львів, вул. С. Бандери, 1, вхід із вул. К. Брюллова).

Захід приурочений до 70-ліття Української повстанської армії.

"Перед глядачем постає шлях кожного з чотирьох провідників: Євгена Коновальця, Степана Бандери, Романа Шухевича та Василя Кука. Від народження до загибелі. Про вибір і жертву кожного. Про час, у який вони жили. Про дилеми, які вони вирішували. Про бої і протистояння, в яких вони перемогли. Чи програли. Втім, їхній фізичний програш обернувся перемогою духу. Яким чином — про це теж у виставці", — говорять організатори.

Виставка "Сила волі. Провідники визвольного руху" є розповіддю про долі лідерів на тлі історичної доби, містить чимало світлин та архівних документів, багато з яких представлені уперше.

 

Авторами є історики Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Володимир В’ятрович, Руслан Забілий, Ігор Дерев’яний та Андрій Шевців, дизайн виконала Ольга Сало.

На відкриття виставки запрошені: член наглядової ради Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького", Герой України Юрій Шухевич; племінниця останнього Головного командира УПА Василя Кука Ольга Кук; голова Крайового братства ОУН-УПА Олесь Гуменюк, голова Львівської обласної ради Олег Панькевич, голова Львівської обласної державної адміністрації Михайло Костюк; депутат Львівської обласної ради Святослав Шеремета.

Виставку відкриє директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий. Першу екскурсію проведе один із її авторів, науковий працівник музею Ігор Дерев’яний.

Виставка триватиме до 1 травня (щодня з 10:00 до 19:00, без вихідних, вхід безкоштовний) у Національному музеї "Тюрма на Лонцького" (вул. С. Бандери, 1).

 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.