Засновник бренду Kenzo відвідав музей Івана Гончара (ФОТО)

Засновник бренду Kenzo, художник і дизайнер Кензо Такада відвідав Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара”, щоб ближче познайомитися з українським народним мистецтвом і культурою. Особливо його зацікавив історичний одяг.

Про це повідомили у Музеї Гончара.

Японський художник не тільки розглядав український одяг, а й спробував самотужки вишити кілька зразків.

Фото: honchar.org.ua

Під керівництвом вправного майстра вишивки Юрія Мельничука, Такада спробував вишити зразок технікою двобічної лічильної гладі.

 

Після невеликої екскурсії виставковим залом музею та короткого майстер-класу, знімальна група ТСН, яка супроводжувала Кензо Такаду, придбала у музейній крамниці та подарувала японському митцю українську вишивану сорочку, вишиту білим по білому.

 

Це вже друга сорочка у колекції пана Такади з України. 2 роки тому, перебуваючи вперше в Україні у Львові на “Українському тижні моди”, японський дизайнер отримав у подарунок авторську вишиванку від української дизайнерки Олесі Теліженко.

У 1999 році пан Такада залишив справи в модному домі і припинив кар’єру дизайнера одягу, почав натомість мандрувати і писати картини.

У 1970 році Кензо став першим японцем, хто випускав речі під власним іменем. Його перша колекція, представлена в Парижі, більшою мірою складалася з класичного японського одягу - кімоно.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.