Закарпатського "русина" засудили за сепаратизм на три роки. Умовно

Керівнику громадської організації "Сойм підкарпатських русинів" Дмитрові Сидору за посягання на територіальну цілісність України дали три роки умовного ув'язнення і 1840 грн штрафу.

Про це повідомляє "Закарпаття онлайн".

Суд став фіналом кримінальної справи за статтею "посягання на територіальну цілісність і недоторканість України", порушеної проти протоієрея УПЦ МП о. Дмитра Сидора управлінням СБУ в Закарпатській області у грудні 2008 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду І. Стан оголосив вирок – три роки позбавлення волі з відтермінуванням виконання вироку на два роки. Стільки вимагав прокурор.

Також Сидора зобов’язали сплатити штраф у сумі 1840 гривень.

Посяганням на територіальну цілісність суд назвав вимогу очолюваної Сидором громадської організації "Сойм підкарпатських русинів" про відновлення автономії Карпатської України "в статусі 1938 року".

Викликані судом експерти-лінгвісти визнали вимогу Сидора рівнозначною "заклику до невизнання сучасних державних кордонів України та державних кордонів суміжних з Закарпатською областю держав".

Нагадаємо, що провінція міжвоєнної Чехословаччини Карпатська Україна (Карпатська Русь) отримала автономію у листопаді 1938 року - після того, як союзна нацистам Угорщина анексувала частину Закарпаття.

У березні 1939 року Карпатська Україна проголосила незалежність. Її прапором став жовто-блакитний, гімном - "Ще не вмерла Україна".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.