59% українців вважають, що Голодомор був геноцидом

Більшість українців переконані в тому, що Голодомор в Україні в 1932-1933 роках був геноцидом українського народу. Так вважає і значна частина виборців КПУ і Партії регіонів.

Про це свідчить опитування, проведене соціологічною групою "Рейтинг" у лютому цього року, повідомляє "ЛігаБізнесІнформ".

За даними соціологів, 59% опитаних громадян погодилися з твердженням, що Голодомор був геноцидом українського народу. Не погодилися - 26%. Не визначилися - 16%.

Соціологи звернули увагу на коливання громадської думки щодо цього питання. Так, в березні 2010 року з тезою про геноцид погодились 61% опитаних, в січні 2011 року їх кількість зменшилася до 53%, а в квітні 2011 року знову зросла до 58%.

Теза про геноцид розділяють майже 90% жителів заходу, більше 70% - півночі та центру, а також близько 40% - сходу і півдня України. Теза розділяють майже 40% прихильників Партії регіонів і КПУ.

Дослідження проводилося з 10 по 24 лютого, опитано 4000 чоловік в областях України та АР Крим. Помилка репрезентативності дослідження - 1-1,5%.

Аналогічне опитування, проведене групою "Рейтинг" у квітні 2011 року, показало ті ж самі результати.

Інші цікаві соціологічні факти, пов'язані з СРСР: 36% українців вважають Сталіна великим вождем; 70% українців вважають День Перемоги 9 травня великим святом; 25% молодих українців незадоволені результатами горбачовської "перебудови".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.