В Єгипті 10 людей загинули, намагаючись відкопати стародавні скарби

В невеликому населеному пункті Араб аль-Манасра в центральній частині Єгипту десять людей були поховані заживо під землею, намагаючись зробити нелегальний підкоп і дістати стародавні скарби.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на "Франс Прес".

Десять осіб, серед них чотири брати, намагалися через тунель потрапити під один із будинків у селі Араб аль-Манасра, де, за їхніми відомостями, знаходилися скарби. Однак стіни тунелю не витримали, й викрадачів завалило землею.

"Ми повинні проводити роботу на багатьох рівнях, щоб покласти край цим способам швидкого збагачення, коли люди копають заради ілюзії", - повідомив глава департаменту античних цінностей Луксора Мансур Борейк.

Жага швидкої наживи спонукає багатьох єгиптян займатися нелегальними археологічними розкопками, особливо в районах, де в землі заховано безліч цінних старожитностей - Луксорі, Асуані і Каїрі.

Як відомо, у січні 2010 року мародери використали масові заворушення в Каїрі та інших містах, щоб розграбувати музеї та археологічні сховища з артефактами Стародавнього Єгипту.

Читайте на ІП про інші новини кримінального світу "чорної археології".

Про випадки віднайдення скарбів читайте за тегом "скарби".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.