У прикарпатські музеї торік прийшло більше 500 тисяч людей

Музеї Івано-Франківської області в 2011 році відвідало понад півмільйона людей.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на керівника управління культури Івано-Франківської ОДА Володимира Федорака.

Чиновник вважає такий результат наслідком того, що музеї області розвивають співробітництво з іншими музеями України та Європи, в тому числі й за допомогою інтернету.

Зокрема, навів приклад Федорак, в Коломийському музеї Гуцульщини та Покуття проходять практику студенти не тільки з Україною, а й з Польщі, Австрії, Франції, Німеччини та інших країн Європи.

Він також висловив сподівання, що цього року роботи видатного українського скульптора 18 століття Іоанна Ґеорґа Пінзеля, які знаходяться в Музеї мистецтв Прикарпаття, "побачить Лувр - один із найбільших музеїв світу".

За словами Федорака, у 2011 році музеї області поповнили свої колекції на 4,5 тис. експонатів і організували більше 500 виставок.

В Івано-Франківській області функціонує 216 музеїв, з них 196 - громадських. 15 музеїв мають звання народних.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.