Помер останній ветеран Першої світової війни

Британка Флоренс Ґрін померла в будинку пристарілих в англійському графстві Лінн в суботу, 4 лютого. Вона була останнім документально підтвердженим ветераном Першої світової війни. З її смертю в живих не залишилося жодного учасника тих подій.

Про це повідомляє BBC.

Жінка не дожила до свого 111-го дня народження два тижні.

Флоренс Ґрін влаштувалася офіціанткою на базу Королівських ВПС Великої Британії у вересні 1918 року, коли їй було всього 17 років.

Три історії кохання під час Першої світової

Незважаючи на те, що Ґрін не брала участь у бойових діях, її офіційно визнали ветераном війни, коли дослідники виявили записи про її службу у ВПС в Національному архіві.

 Флоренс Ґрін не дожила до свого 111-річчя всього два тижні

"Я познайомилася з величезною кількістю пілотів, часто ходила на побачення, мені навіть пропонували покататися на одному з літаків, але я дуже боялася висоти, - згадувала воєнні роки Флоренс. - За час роботи я знайшла багатьох друзів, в певному сенсі це було найкращим часом мого життя".

Як відбувалася аерофотозйомка в часи Першої світової (ФОТО)

Місіс Ґрін мала троє дітей, чотирьох онуків і семеро правнуків. Її чоловік, який був ветераном обох світових війни, помер у 1975-му у віці 82 роки.

Останній бойовий офіцер Першої світової, ветеран Королівського морського флоту Клод Шоулз, помер в Австралії у травні 2011 року. Йому було 110 років і 63 дні і він жодного разу не взяв участь у парадах на честь Перемоги.

Нагадаємо, у жовтні 2010-го Німеччина завершила виплату репарацій, передбачених Версальським мирним договором 1919 року. Це стало остаточним кінцем грандіозного військового конфлікту.

Більше про Першу світову читайте на "Історичній Правді" за тегом "Перша світова війна"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.