Названо кількість загиблих внаслідок громадянської війни в Боснії

Громадянська війна в Боснії і Герцеговині в 1992-1995 роках забрала життя близько 98 000 осіб. Серед 55% були військовослужбовці протиборчих армій, а 45% - цивільне населення.

Про це повідомляє РІА Новості з посиланням на боснійську агенцію СРНА і директора архівного центру Боснії (ІДЦ) Мірсада Токача.

За його словами, серед жертв війни - 65 000 мусульман (або босняків, як їх називають в БіГ), 24,9 тисячі сербів, 7,7 тисячі хорватів і близько 500 осіб інших національностей.

Токач додав, що ці цифри не остаточні, оскільки ІДЦ продовжує роботу з визначення точного числа жертв війни.

Однак глава ІДЦ зазначив, що загальна кількість загиблих навряд чи перевищить цифру в 100 тисяч, причому в неї увійдуть і мешканці БіГ, вбиті в ході громадянської війни в інших регіонах колишньої Югославії - в Хорватії і Словенії.

Найбільша кількість загиблих - 13,756 людей - зафіксована в Сараєво.

"В нашій роботі ми зіштовхнулися із серйозними проблемами, які належать до числа жертв, так як багато хто використовує необгрунтовані дані про їх кількість, - додав Токач. - Як ніби є якесь змагання: хто оголосить більше число загиблих і тим самим підтвердить, що масштаб злочину був більше. А це - абсурд".

Українці і поляки сваряться через кількість жертв УПА

ІДЦ було засновано у квітні 2004 року, він вважається незалежною і некомерційною організацією.

Боснія і Герцеговина оголосила в 1992 році про вихід зі складу Югославії, після чого в республіці почалася війна з участю боснійських мусульман, сербів і хорватів, яка тривала до 1995 року. На момент початку конфлікту населення країни перевищувало чотири мільйони чоловік.

Після закінчення конфлікту в БіГ сотні людей, головним чином боснійські серби, стали фігурантами справ про військові злочини.

Читайте також про українських миротворців у Сараєво під час війни в Боснії

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.