Азаров ушанував космонавта, який допоміг зняти судимості з Януковича

Кабінет міністрів України присвоїв ім'я льотчика-космонавта СРСР Георгія Берегового Симферопольському і Донецькому ліцеям. В 1978 році Береговий звернувся до суду з проханням переглянути судимості Януковича В.Ф., які заважають молодій людині "жити по совісті".

Про це повідомляє офіційний сайт Кабміну.

Уряд прийняв пропозицію Міносвіти і Донецької ОДА про присвоєння імені Берегового Донецькому ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Іншим розпорядженням Кабмін присвоїв ім'я Берегового школі-ліцею "Відкритий космічний ліцей" Сімферопольської міської ради.

Нагадаємо, у квітні 2011 року в Україні пишно відсвяткували 90-річчя з дня народження Берегового. Подібних за розмахом почестей не удостоювалися ані перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк, ані перший українець у космосі Павло Попович.

Ім'я Берегового було присвоєне Донецьку цифровому планетарію та потягу "Полтава-Москва", у Луганську відкрито дві меморіальні дошки на честь космонавта, Національний банк України ввів в обіг пам'ятну монету “Георгій Береговий”.

Георгій Береговий (15 квітня 1921 року - 30 червня 1995) народився в селі Федорівка Полтавської області. Льотчик-космонавт, двічі Герой Радянського Союзу.

Першу Зірку Героя отримав за подвиг на фронті Другої світової війни, другу - за політ у космос (на кораблі "Союз-3" в 1968 році). До війни працював на Єнакієвському металургійному комбінаті. В 1972-1987 роках - начальник Центру підготовки космонавтів. Депутат ВР СРСР.

Віктор Янукович особисто зобов'язаний Береговому, який йому допоміг закритити судимість і вступити до КПРС.

Восени 1978 року депутат Верховної Ради СРСР від Єнакієвого льотчик-космонавт Георгій Береговий звернувся до голови Донецького обласного суду (майбутнього голови Верховного Суду України) Віталія Бойка з проханням переглянути в порядку нагляду справу свого земляка Віктора Януковича. У листі було вказано:

"Як видно з копій судових рішень і його пояснень, він в обох випадках був засуджений – у зв'язку з обмовою його дорослими злочинцями.

Суть прохання, із яким він звернувся до мене, полягає в тому, що він, будучи неповнолітнім – в одному випадку, а в іншому – досить ще молодою людиною, двічі був засуджений народним судом м.Єнакієвого в 1967 і 1970 роках.

Передвиборча програма Януковича 1990 року (ФОТО)

Янукович В.Ф. – молода людина з дуже важкою долею, рано залишившись без батьків, виховувався в дитячому будинку, закінчив навчання в технікумі, навчається в інституті, винятково позитивно характеризується, за нього клопоче колектив підприємства, і сам він прагне вступити до лав КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ.

Наявність безпідставних, на мій погляд, судимостей, не дає можливості йому жити по совісті й планувати своє майбутнє."

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.