НІМЕЧЧИНІ ДОЗВОЛИЛИ НЕ ПЛАТИТИ ЗА ЗЛОЧИНИ НАЦИСТІВ

Міжнародний суд ООН в Гаазі позбавив Німеччину від необхідності платити компенсації родичам убитих нацистами людей.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

У 2008 році уряд ФРН звернулося до Гааги, щоб оскаржити вимоги італійців про матеріальні компенсації за постраждалих від дій нацистів. В їх позові йшлося про події вересня 1943 року - травня 1945 року на території окупованої німцями Італії.

У листопаді 2008 року Верховний касаційний суд Італії задовольнив вимоги дев'яти родичів двох мешканців села Чивітелла, яких y 1944 році розстріляли солдати вермахту. Згідно з рішенням суду, влада ФРН повинні булa виплатити італійцям один мільйон євро.

У цьому процесі були задіяні також греки, які намагалися одержати компенсацію від Німеччини за своїх родичів, убитих есесівцями в червні 1944 року в грецькому селі Дістомо. Італія дозволила грекам подавати позови проти ФРН через свої суди.

Німеччина відмовилася платити гроші й звернулася до Гааги, щоб перевірити, чи відповідає такий судовий процес нормам міжнародного права. Німецький уряд просив розібратися, чи може приватна особа в своїй країні подавати в суд на іншу країну. Міжнародний суд ООН ухвалив рішення на користь Німеччини. Підсумкове рішення опубліковано на сайті суду.

Раніше Італія намагалася оскаржити дії німецької сторони, але зустрічний позов, поданий італійцями в Міжнародний суд ООН, був відхилений в липні 2010 року. Влада Італії намагалася довести, що в даному випадку мова йде про злочини проти людяності і тому Німеччина не може прикриватися державним імунітетом.

Нагадаємо, що у жовтні 2010 року Німеччина завершила виплату репарацій, передбачених Версальським договором 1919 року після Першої світової війни.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.