На лекцію про Бандеру просять приходити з посвідченнями особи

Лекція німецького історика Ґжеґожа Россолінського-Лібе перенесена з Могилянки в інше місце. На всі лекції просять приходити із посвідченням особи. Кількість місць обмежена.

Про це повідомляє Фонд Бьолля.

Публічна лекція "ОУН-УПА та етнічне й політичне насильство в Західній Україні, 1939-1950 рр." відбудеться 29 лютого о 17:30 в актовій залі Київської Торгово-промислової палати, що на вул. Б. Хмельницького, 55.

Оновлена програма лекцій Ґжеґожа Россолінського-Лібе в Києві виглядає так:

29.02, 17:30 – публічна лекція "ОУН-УПА та етнічне й політичне насильство в Західній Україні, 1939-1950 рр." в актовій залі Київської Торгово-промислової палати (українською мовою, Київ, вул. Б. Хмельницького, 55)

01.03, 18:30 – лекція у Посольстві Федеративної Республіки Німеччина "Степан Бандера: життя українського революційного ультранаціоналіста та пам'ять про нього, 1909-2009 рр." (німецькою мовою з синхронним перекладом українською, Київ, вул. Б. Хмельницького, 25)

У зв’язку з отриманням багатьох заявок та браком місць організатори будуть змушені обмежити кількість людей, що зможуть взяти участь у заходах 29 лютого та 1 березня та просять учасників мати з собою посвідчення особи.

Виключне право на фото- та відеозйомку лекцій 29 лютого та 1 березня матимуть організатори заходу.

Як повідомлялося, спершу лекція німецького історика "ОУН-УПА та етнічне й політичне насильство в Західній Україні" мала відбутися в Центрі візуальної культури НаУКМА.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.