Анонс: священик Жураковський і молодіжна православна громада (1920-30-ті)

УПЦ МП запрошує на круглий стіл "Київські свідки Правди і спадок священика Анатолія Жураковського".

Захід відбудеться 6 лютого о 18:30 за адресою: галерея "Соборна", Залізничне шосе, 3 (місце будівництва Свято-Володимирського Кафедрального собору).

У межах круглого столу видавництво "Дух і літера" презентує нову книгу із серії "Свідки правди" – збірку проповідей і статей київського священомученика Анатолія Жураковського "Ми спасаємося Його життям".

Презентація приурочена до днів пам'яті новомучеників і сповідників Української православної церкви.

Священик Анатолій Жураковський (1898–1937) – новомученик, сповідник віри, богослов, духовний письменник. Учень видатних київських філософів і богословів В.Зеньковського, В.Екземплярського та П.Кудрявцева, активний діяч Київського релігійно-філософського товариства.

 

В часи більшовицьких гонінь на Церкву приймає священний сан і засновує молодіжну громаду, яку за інтенсивністю духовного життя і значенням для суспільства можна порівняти з московською громадою батьків Алексія та Сергія Мєчових.

Після арешту і заслання 1923–1924 рр. отця Анатолія знову заарештовують 1930 р. і в 1937-му розстрілюють у таборі за вироком "трійки".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.