Фільм про нацистську космічну атаку став хітом Берлінале (ВІДЕО)

Науково-фантастична комедія "Залізне небо" - виконана у стилі альтернативної історії - про агресію нацистів на Землю з секретної бази на Місяці стала найбільш обговорюваною стрічкою на кінофестивалі Берлінале.

Про це повідомляє "Ліга".

Фільм спільного виробництва Німеччини, Фінляндії та Австралії "Залізне небо" не бере участь в основному конкурсі кінофестивалю, його прем'єра відбулася в рамках альтернативної програми "Панорама".

Малобюджетний пародійний фільм про спробу гітлерівців завоювати Землю з космосу викликав навіть більше уваги, ніж деякі фільми більш іменитих режисерів.

За сюжетом, наприкінці Другої світової війни гітлерівці запустили з Антарктики кілька космічних кораблів на Місяць, де заснували секретну військову базу. До 2018 року потужна армада була готова до удару по Землі, і Четвертий рейх переходить в наступ.

Абсурдність подій доповнюється тим, що американський президент у фільмі дуже нагадує колишнього губернатора Аляски Сару Пейлін, а американський крейсер носить назву "Джордж Дабл-Ю Буш".

"Залізне небо" отримало неоднозначну оцінку журналістів. Іноземні репортери розцінили як позитивний знак те, що в Німеччині навчилися сміятися над своїм минулим, однак німецька преса відреагувала більш стримано, відзначаючи, що нацизм все ще залишається дуже делікатним питанням для цієї країни.

Сам режисер "Залізного неба" Тімо Вуоренсола, попередня робота якого була пародією на "Зоряний шлях" і називалася "Зоряна руїна" ("Star Wreck"), налаштований по відношенню до фільму досить критично і називає його "дурним жартом".

Значна частина коштів, витрачених на стрічку (близько 7 млн євро), була зібрана в інтернеті шанувальниками творчості Вуоренсоли.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.