Новим гендиректором Музею Шевченка став син Василя Стуса

Сина легендарного поета Василя Стуса призначено генеральним директором Національного музею Тараса Шевченка.

Про це повідомляє прес-служба Міністерства культури.

Сьогодні міністр культури України Михайло Кулиняк представив Дмитра Стуса колективу Національного музею Тараса Шевченка.

У представленні також взяли участь керівник управління з гуманітарних питань Адміністрації президента Ганна Герман і директор Інституту літератури НАНУ Микола Жулинський.

"Я докладу всіх можливих зусиль для того, щоб ліквідувати недоліки, без яких неможлива будь-яка робота, - зазначив у вступному слові Дмитро Стус. - Більш-менш я уявляю проблеми, але про них говорити не хочу. Хочу тільки запевнити всіх, що за рік ми не впізнаємо ту ситуацію, в якій зараз є. Оце наше завдання".

Нагадаємо, 24 січня Кулиняк звільнив директора Національного заповідника "Софія Київська" Нелю Куковальську.

Про життя і смерть Василя Стуса читайте на "Історичній Правді"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.