Анонс: книга про сотника УПА, який діяв на Київщині

У Львові презентують книгу про Петра Ґудзоватого - сотника УПА, який учився воювати у "Нахтіґалі", а потім учив воювати повстанців на Поліссі. Після цього він очолював рейди УПА Житомирщиною та Київщиною.

Про це повідомляє прес-служба ЦДВР.

Книга історика, наукового співробітника Центру досліджень визвольного руху, заввідділу Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігоря Марчука "Сотник УПА Петро Ґудзоватий - "Очеретенко" вийшла у видавництві "Літопис УПА".

Захід відбудеться 26 січня в актовій залі Музею етнографії (Львів, просп. Свободи, 15) о 17:00.

Сотник Петро Ґудзоватий, пройшовши вишкіл у Дружинах українських націоналістів (йдеться про підрозділи "Нахтіґаль" і "Роланд" у складі Вермахту) під керівництвом Романа Шухевича, долучився на початку 1943 року до творення Української повстанської армії.

Як військовий фахівець-інструктор створював та вишколював перші сотні та чоти повстанців на Поліссі.

Далі за наказом Головної команди УПА йому було доручено діяти на найбільш відповідальному і небезпечному відтинку — очолювати рейдові підрозділи групи УПА "Тютюнник" (військова округа у складі УПА-Північ), які опановували Житомирщину та Київщину.

Протягом 1943 року він двічі особисто брав участь у рейдах: спочатку у складі сотні повстанців, а вдруге — восени 1943 року на чолі двох куренів "Кватиренка" і "Негуса".

Повстанці вважали Гудзоватого вмілим та відважним командиром, який особистим прикладом надихав вояків на боротьбу з ворогом.

У презентації візьмуть участь:

  • автор Ігор Марчук;
  • директор Благодійного фонду "Літопис УПА" Микола Посівнич;
  • представник Центру досліджень визвольного руху Марта Гавришко;
  • науковий співробітник Національного музею "Тюрма на Лонцького" Ігор Дерев’яний.

Читайте на "Історичній Правді" добірку найцікавіших матеріалів про УПА

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.