У БЕРЛІНІ ХОЧУТЬ ПРИБРАТИ ПАМ'ЯТНИК МАРКСУ Й ЕНГЕЛЬСУ (фото)

В Берліні триває суперечка щодо долі пам'ятника Марксу та Енгельсу, встановленого в центрі міста за часів соціалістичної Німеччини.

Про це повідомляє Die Welt.

Секретар з питань культури Андре Шмітц відкинув пропозицію міністра будівництва Петера Рамзавера демонтувати монумент і перенести його на околиці Берліну.

Бронзовий пам'ятник науковцям-засновникам комуністичного руху було встановлено у 1986 році владою Німецької Демократичної республіки. Він стоїть на початку головної вулиці столиці - бульварі Унтер-ден-Лінден. З протилежного боку бульвару збудовано Бранденбурзьку браму.

 За пам'ятником видно Берлінський собор. Руки Маркса блищать, бо на них фоткаються туристи

Монумент Карлу Марксу та Фрідріху Енгельсу стоїть на місці зруйнованого в часи НДР Королівського палацу - резиденції правителів Пруссії. За словами міністра Рамзавера, відбудова палацу, заради якої пам'ятник хочуть прибрати з центру, буде "шансом відновити історичне ядро Берліну".

Фото: www.uwec.edu

"З історією так не поводяться, - не згоден із Рамзавером Шмітц. - Як свідок особливого періоду в історії Берліну, монумент Марксу й Енгельсу заслуговує більш гідного місця".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.