У Києві відкрилася фотовиставка Льюїса Керрола (ФОТО)

До 27 січня в Києві можна відвідати виставку фоторобіт автора "Аліси в Країні чудес" Льюїса Керрола - математика й письменника, який був також одним із кращих фотографів Великобританії часів королеви Вікторії.

Про це повідомляє The Village.

У фотоцентрі PhotoCULT відкривається виставка семи репродукцій фотографій Льюїса Керролла, автора "Аліси в Країні чудес". Знаменитий казкар був ще й одним з кращих фотографів Вікторіанської епохи, коли фотографія тільки зароджувалася.

На більшості знімків зображені маленькі дівчатка, для яких Керролл писав казки. Усього в світі збереглося близько 1 000 його робіт.

На виставці в Києві можна побачити автопортрет самого Льюїса Керролла, кілька групових портретів дітей сімейства Ліддел (Керролл дружив з цією родиною і часто фотографував дітей), чотири портрети Аліси Ліддел - тієї самої, для якої він і вигадав знамениту казку.

Причому на одній з фотографій дівчинка вже доросла.

"Керролл був першим портретистом, який привніс у фотографію природність і невимушеність. Знімаючи в техніці складного мокроколлодіонного процесу, з витримкою більше хвилини, він примудрявся показувати справжні дитячі емоції, - зазначила фотограф Ірина Рузина з центру PhotoCULT. - Поки Керролл налаштовував камеру, поливав розчинами фотопластину, він розповідав дітям химерні й смішні історії. Саме тому діти вважали його своїм і вели себе дуже розкуто".

Як фотограф Керролл був забутий на початку XX століття, бібліографи всю увагу сконцентрували на його літературних творах.

У 1945 році німецький колекціонер фотографій Вікторіанської епохи випадково придбав у лондонського букініста альбом з 65 знімками, підписаними Льюїсом Керроллом.

Час і місце: до 27 січня з 11:00 до 20:00 без вихідних. Київ, вулиця Пушкінська, 21.

Вхід безкоштовний.

Дивіться також: "Харків і харків'яни XIX сторіччя у кадрах Олексія Іваницького" (ФОТО)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.