Ставку Гітлера здають в оренду

Головна ставка Адольфа Гітлера "Вольфсшанце" ("Вовче лігво"), розташована на території сучасної Польщі, здається в оренду.

Про це повідомляє "УП.Життя" з посиланням на The Telegraph.

Кожен, хто згодиться викласти близько 140 тисяч доларів, може стати тимчасовим господарем 13 гектарів лісу з історичними спорудами.

Із 1941-го до 1944-го "Вовче лігво" було мозковим центром нацистської військової машини.

Збудовані гітлерівцями бомбосховища могли вмістити 2 тисячі осіб, обслуговуючого персоналу і охоронців.

Саме тут відбувся невдалий замах на Гітлера. В липні 1944-го полковник Клаус фон Штауффенберг приніс на одну з нарад вибухові пристрої. Життя фюрера тоді врятував лише випадок – місце засідання перенесли, а сам смертоносний кейс за секунди до вибуху переставили.

Читайте також про замах на Гітлера 1939 року

Під час відступу німецької армії більшість бункерів були підірвані.

У "Вовчому лігві"

"Відбудувати бункери неможливо. Нас більше турбує, як зробити це місце більш привабливим для туристів, включаючи ремонт готелю та ресторану", - зазначив представник Служби лісового господарства Польщі Зенон Пйотровіч.

Влітку 2011-го повідомлялося, що щороку "Вовче лігво" відвідують 250 тисяч туристів. Місцеві жителі завдяки цьому потокові спраглих вражень прибульців розвинули готельний бізнес, заснували агротуристичні господарства. Завдяки туристам у цьому позбавленому промисловості регіоні є робота у торгівлі та в сфері послуг.

Нагадаємо, що в липні 2011 року Вінницька облдержадміністрація створила на місці ставки Гітлера "Вервольф" під Вінницею історико-меморіальний комплекс, сподіваючись залучити в обласний бюджет прибутки від туризму.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.