До ювілею Сковороди відкривають виставку

До 290-річчя від дня народження Григорія Сковороди у Києві відкривається художня виставка "Людина на всі часи".

Відкриття виставки відбудеться сьогодні, 12 січня о 17:30 у галереї мистецтв імені Олени Замостян (вулиця Іллінська, 9 на Подолі).

Організптори заходу - Український фонд культури, Громадський організаційний комітет Великого проекту "Григорій Сковорода-300”, Національний університет "Києво-Могилянська академія, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка та інші.

До експозиції увійшли твори живопису, скульптури, графіки більш ніж двадцяти авторів: Леоніда Тоцького, Василя Перевальського, Феодосія Гуменюка, Василя Забашти, Валерія Франчука та інших.

Представлені експонати з Національного літературно-меморіального музею Сковороди з села Сковородинівка Харківської області, де похований  філософ, а також із селища Чорнухи, що на Полтавщині – батьківщини філософа.

У відкритті виставки візьмуть участь діячі культури, науки, представники громадських організацій, а також мистецькі колективи: "Галявські вечорниці” з с. Чорнухи, гурт "Роксоланія”  з Київського національного університету імені  Тараса Шевченка, студенти-актори театральної студії Києво-Могилянської академії.

Читайте більше про Григорія Савича: "Неспійманий світом. Сковорода ловив кайф від мандрів"

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.