Збирають гроші на книгу німецького офіцера про Дивізію "Галичина"

Часопис "Вісті комбатанта" збирає пожертви на видання українського перекладу книги Вольфа-Дітріха Гайке "Українська Дивізія "Галичина".

Про це "Історичній Правді" повідомив редактор електронної версії "Вістей комбатанта" Ігор Аркуша.

Вольф-Дітріх Гайке був офіцером у штабі 14-ої гренадерської дивізії військ СС "Галичина" (вона ж 1-ша Українська). У своїй книзі автор розглядає це формування як бойову одиницю, дає характеристику українським воякам із погляду військового, без жодних політично-ідеологічних нашарувань. Він описує бойовий шлях дивізії від створення до здачі в полон західним союзникам.

Книга проілюстрована архівними фото і мапами бойових дій всього шляху дивізії. Гайке наголошує на відмінностях українського вояка від німецького, його перевагах і недоліках, дає аналіз стосунків між німцями і українцями, характеризує поведінку одних і других в бою.

"Видання книги в Україні дало б можливість українцеві ознайомитися безпосередньо із поглядом очевидців подій, а особливо, якщо він незаангажований в жодній політичній партії", - вважає Ігор Аркуша.

В лісах під Бродами. Подорож місцями боїв дивізії "Галичина"

Книжка була видана німецькою, англійською мовами, а українською – тільки у канадському виданні, в перекладі Романа Колісника, нинішнього головного редактора міжнародного часопису "Вісті Комбатанта".

"Є можливість розіслати безкоштовно близько 50 примірників по наукових бібліотеках України, а також у бібліотеки: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Держкомінформу, Національна бібліотека ім. Вернадського, Національна парламентська бібліотека, Книжкова палата й інші, - повідомляє Аркуша. - Ім’я жертводавця, за його бажанням, буде вписано в одній із сторінок книжки".

Щоб дізнатися, як перерахувати кошти, пишіть на електронну пошту aingwar А gmail.com

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.