Ужгородські комуністи хочуть повернути Леніна в центр міста

В Закарпатській області комуністи вимагають повернути на місце пам'ятник Леніну, який демонтували в Ужгороді в 1991 році, а греко-католики пропонують переплавити бронзового Ілліча в єпископа Андрія Бачинського.

Про це повідомляють "Коментарі".

Тритонний лідер партії більшовиків Російської імперії і Жовтневої революції 1917 року, який раніше стояв на центральній площі міста, майже 20 років пролежав на території одного з автотранспортних підприємств, прикритий від дощу і снігу металевим саркофагом.

Влітку 2010 року монументом зацікавилися представники Мукачівської греко-католицької єпархії, які звернулися до депутатів Ужгородської міськради з проханням віддати їм Леніна. Вони збираються переплавити вождя і зробити монумент єпископу Андрію Бачинському.

В УГКЦ наголошують, що завдяки цій людині в XVIII столітті створено окрему Мукачівську єпархію греко-католицької церкви.

Депутати задовольнили прохання греко-католиків, вирішивши, що монумент жодної художньої та історичної цінності не представляє.

У свою чергу комуністи збунтувалися, заявивши, що демонтували Леніна незаконно, і його треба повернути. Закарпатський обком КПУ навіть звернувся в прокуратуру і створив спеціальну комісію зі скульпторів і художників - для визначення цінності пам'ятника.

В Україні було відновлено 80 пам'ятників Леніну - нардеп від КПУ

"Комуністи хочуть встановити його у парку, але це питання треба обговорювати з громадськістю, - зазначає мер Ужгорода Віктор Погорєлов. - Я особисто вважаю, що в місті взагалі можна зробити так звану алею скульптур, встановивши на ній пам'ятник не тільки Леніну, а й іншим вождям".

В результаті мер Ужгорода запропонував комуністам викупити Леніна за 75 тисяч євро - приблизно стільки коштуватимуть 3 тонни бронзи.

У свою чергу в КПУ заявляють, що питання про гроші з ними не обговорювалося.

"Нам пропонували дати церковникам три тонни бронзи на пам'ятник єпископу, - заявив перший секретар Закарпатського обкому КПУ Володимир Алексій. - Крім того, пропонували свою допомогу і наші колеги з Луганська - хотіли викупити Леніна за 1 млн гривень для себе. Але ми проти - свого Леніна хочемо поставити у себе на який-небудь центральній алеї міста".

Нагадаємо, у квітні 2011 року на кошти КПУ було встановлено пам'ятник Леніну в селі Новослобідка Запорізької області. Відкриття теж відбулося від імені місцевої громади.

У червні комуністи відновили розбитий невідомими пам'ятник Леніну в смт Шишаки Полтавської області.

В серпні було демонтовано пам'ятник Леніну на центральній площі Борисполя (Київська область).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.