Відкрили меморіальну дошку "донецькому" прем'єру УРСР

У центрі Києва, на будинку за адресою Десятинна, 8, де мешкав голова Ради Міністрів Української РСР (1972-1987) Олександр Ляшко, відкрито пам'ятну дошку. Саме за його урядування в Україні була збудована основна мережа автодоріг, яка експлуатується донині.

Про це повідомляє прес-служба Київської міськдержадміністрації.

"Олександр Ляшко – є прикладом для кожного українця в тому, як треба працювати і любити свою Батьківщину, - зазначив голова КМДА Олександр Попов, який узяв участь у відкритті пам'ятного знаку. - Адже все своє життя він присвятив розбудові України, пройшовши тернистий шлях від слюсаря-інструментальника до однієї із найвищих посад в Українській Радянській Соціалістичній республіці".

Також участь у відкритті взяли нинішній прем'єр Микола Азаров і колишній прем'єр УРСР (1987-90) і України (1994-95) Віталій Масол. Останній зазначив, що саме за 15 років роботи Ляшка на посаді голови уряду в усіх обласних центрах України були збудовані аеропорти та основна мережа автомобільних доріг, яка активно експлуатується і досі.

Олександр Ляшко народився 1915 року на Луганщині. Працював у автомобільному господарстві, навчався в Донецькому індустріальном інституті (нині Донецький національний технічний університет).

З 1945-го працював на Новокраматорському машинобудівному заводі. З 1947-го - заступник начальника цеху, заступник директора, партійний організатор ЦК Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) на заводі.

 Могила Олександра Ляшка на Байковому цвинтарі в Києві

У 1952-54 рр. працював першим секретарем Краматорського міськкому компартії України, з 1954 року - в Донецькому обкомі КПУ, з 1963-го - в ЦК КПУ.

В 1969-72 рр. - голова Президії Верховної Ради УРСР. З 1972 до 1987 - голова Ради Міністрів УРСР.

Прес-служба КМДА зазначає, що за урядування Ляшка в Києві побудовані сотні кілометрів нових автомобільних доріг із транспортними розв’язками, споруджені та введені в дію "Музей історії Великої Вітчизняної війни", етнографічний музей у селі Пирогів, Український дім (тоді - музей Леніна - ІП) на Європейській площі, Будинок торгівлі на Львівській площі, Льодовий стадіон, шпиталь для інвалідів ВВВ у Пущі-Водиці.

Також здійснено реставрацію Національної опери України, реконструкцію Національного стадіону "Олімпійський", відновлено пам’ятки архітектури Золоті ворота та Гостинний двір на Подолі, виросли такі житлові масиви як Оболонь, Мінський, Позняки, Троєщина, Теремки, Виноградар та інші.

У 1985 році Ляшко отримав звання Героя Соціалістичної праці. Помер у 2002-му.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.