У Києві поклали квіти до "майбутнього пам'ятника" Сталіну (ФОТО)

21 грудня, з нагоди 132-ої річниці від дня народження керівника СРСР (1922-1953) Йосипа Сталіна комуністи та їхні прихильники вшанували його пам'ять на Європейській площі столиці.

Про це повідомляють організатори акції.

Учасники акції "Дві гвоздики товаришу Сталіну" провели збори на сходах біля Європейської площі, де в 1950-их висів гігантський портрет Сталіна.

Після цього під аркою Дружби народів відбулася зустріч з народним депутатом України Євгеном Царьковим, який розповів, як фракція комуністів у Верховній Раді нагадала, що Сталін - це збирач України в її нинішніх кордонах та ініціатор надання їй статусу члена Раді Безпеки Генасамблеї ООН.

Учасники заходу подякували комуністам Запоріжжя за сучасне увічнення пам'яті Сталіна у вигляді силумінового бюсту, а волинським комсомольцям - за їхню ініціативу зі спорудження пам'ятника у Луцьку.

Була висловлена пропозиція про необхідність встановлення пам'ятника Йосипу Сталіну в Києві і "повернення Європейській площі імені Сталіна". На місці майбутнього пам'ятника було покладено квіти.

 

В акції взяли участь близько 30 осіб - представників шести громадських організацій.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.