Київська влада думає, що в столичні музеї стоятимуть черги

Згідно зі Стратегією Києва, до 2025 року в столичних музеях збільшиться кількість відвідувачів: з 4 млн до майже 9 млн.

Про це повідомив голова постійної комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

"В Києві є приклади, коли на для того, щоб побувати на деяких виставках вишиковуються черги, - зазначив депутат. - Щоправда, поки, це стосується лише двох експозиційних осередків: Мистецького Арсеналу та PinchukArtCentre".

На думку Бригинця, для того, щоб відвідуваність столичних музеїв збільшилась реально, а не на папері, треба розробити систему заохочення людей - запровадити безкоштовне відвідування музейних закладів, або інвестувати в їх переобладнання та популяризацію.

"Це цілком втілювано, адже деякі з муніципальних музеїв нашого міста насправді унікальні", - сказав депутат.

Нагадаємо, "Стратегія розвитку міста Києва до 2025 року" у кінцевому варіанті буде винесена на розгляд депутатів Київради 15 грудня 2011 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.