Сталіна в аеропорту "Бориспіль" уже немає (ФОТО)

Подарункова лялька Сталіна зникла із сувенірних магазинів в аеропорту "Бориспіль" після того, як інформація про це з'явилася у ЗМІ.

Про це повідомляє ВВС.

Нагадаємо, що 27 листопада, відлітаючи на конференцію у Вільнюс, історик Володимир В'ятрович побачив у вітрині крамниці з подарунками поміж інших сувенірних ляльок ляльку Сталіна у повний зріст розміром 30-35 сантиметрів.

На сторінці у Facebook він написав: "Такими сувенірами вітає Україна туристів у сувенірному кіоску на летовищі у Борисполі, термінал В. Лялька Сталіна на пам'ять про країну, де він убив мільйони?! Це — знущання".

Володимир В'ятрович сказав що він зробив зауваження продавцеві магазину, а також покликав міліціонера.

"Я пояснив йому, що він захищає громадський порядок, а те, що у вітрині стоїть лялька Сталіна, може призвести до порушення громадського порядку тими, хто вітрини із такими сувенірами прийде трощити", - розповів пан В'ятрович.

Так було... Фото: Володимир В'ятрович

28 листопада магазин "Сувеніри" не працював. До того ж, Сталіна вже не було за склом на вітрині, стояли лише дві інші ляльки - екс-президента Віктора Ющенка та українського козака, поряд з яким поставили ще козачку. Місце, де на фотографії Володимира В'ятровича стояв радянський лідер, пустувало.

Проте на вітрині є ще один сувенір зі Сталіним - невелика статуетка із бронзи на мармуровій підставці - Сталін, Рузвельт та Черчілль на переговорах у Лівадійському палаці у 1945 році. Вартість такого подарунку - понад 5 тисяч гривень.

Про це розповіла продавець, яка згодом все ж з'явилася у сувенірній крамниці:

"Я працюю добу, а троє - вдома. За цей час у нас змінюється асортимент. Можливо, Сталін і був," - розповіла жінка.

Іграшковий Віктор Ющенко коштує понад 1200 гривень, він вбраний у діловий костюм, шкіряні туфлики та помаранчеву краватку. За її словами, ті ляльки роблять в Україні, за бажання у майстрів можна замовити маленьку копію кого завгодно.

...так стало. Фото: BBC

В 2008 році хвилю обурення в медіа викликала подарункова лялька Гітлера, яку виявили в одному спеціалізованому магазині для колекціонерів.

Володимир В'ятрович нагадав, що Йосип Сталін визнаний українським судом винним у геноциді українців - організації Голодомору 1932-1933 років, а Європейський парламент проголосив 23 серпня Європейським днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму.

Згодом історик отримав письмовий коментар прес-секретаря міжнародного аеропорту "Бориспіль" Оксани Ожигової:

"Дуже прикро, що в Україні виробники і постачальники сувенірної продукції заробляють на тому, що суперечить національним принципам і традиціям, національній пам'яті", - вказує представниця аеропорту "Бориспіль".

"Зі свого боку, ми зробимо усе можливе для того, щоб в аеропорту такої продукції не було. Однак варто пам'ятати, що такі сувеніри продаються по всій Україні. Хто змінить ситуацію на рівні національної свідомості?" - запитує Оксана Ожигова.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.