Кримські татари не хочуть у Криму автобусів зі Сталіним

Представники кримськотатарського меджлісу та громадськості Севастополя висловили занепокоєння з приводу можливої появи автобусів із портретами Йосипа Сталіна, що їх планують випустити на вулиці міста невідомі "ентузіасти, об'єднані ідеєю".

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

На думку депутата Верховної Ради АРК, президента Всесвітнього конгресу кримських татар Рефата Чубарова, ініціативу "сталінобусів" слід розглядати не інакше як відкриту спробу реабілітації тоталітарного сталінського режиму, засудженого Парламентською Асамблеєю ОБСЄ нарівні з нацистським режимом.

Рефат Чубаров каже, що для нього дуже важливою буде реакція на портрети Сталіна мешканців міста Севастополя:

"Багато з них вважають себе етнічними росіянами і наполягають на дбайливому ставленні до історичної пам'яті російського народу. Можливо (пробачте мені таке припущення), багато хто з них не усвідомлює й понині масштаби таких катастроф, які сталися в Україні та Криму, як Голодомор і депортація кримськотатарського народу, та й історичну катастрофу самого російського народу, позбавленого власної історії". 

Як депортували кримських татар

"Але невже вони спроможні зрадити пам'ять про мільйони росіян, які стали жертвами червоного терору, забути про жахливі акції знищення православного духівництва, російського селянства, козацтва?" - запитав президент Всесвітнього конгресу кримських татар.

Редактор газети "Слово Севастополя" Микола Владзімірський додав, що, на його думку, це зовсім не проста приватна ініціатива.

"У Севастополі є надзвичайно великий російський вплив на різні процеси, - говорить Владзімірський. - Т я вважаю, що ця акція (зі "сталінобусами" - ІП) недаремно почалася саме з Санкт-Петербурга. Якщо акція не буде зупинена в Україні, це засвідчить, що українська влада несамостійна та плентається у хвості російської політики, а також схильна до відновлення тоталітаризму, в умовах якого деяким політикам буде досить комфортно".

Нагадаємо, що сталінізм засуджений міжнародною спільнотою як злочинний режим нарівні з гітлеризмом. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року Йосип Сталін був визнаний особою, яка умисно організувала геноцид української національної групи в 1932-1933 роках. 

Занепокоєння з приводу "сталінських" автобусів вже висловив і Громадський комітет із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років, який звернувся до президента України з проханням не допустити відродження сталінізму в Україні. Аналогічні звернення скеровано до голови Севастопольської міської державної адміністрації, голови Севастопольської міської ради, Генерального прокурора України та прокурора міста Севастополя.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.