У Хорватії вшанували загиблих у Вуковарі 20 років тому (ФОТО)

Близько 30 тисяч осіб взяли сьогодні участь у скорботному мітингу з нагоди 20-річниці масового злочину, вчиненого військовими Югославської народної армії та сербськими ополченцями у хорватському місті Вуковар.

Про це повідомляє "Vukovar.hr".

Біля меморіалу "Колона пам'яті" загиблих вшанували прем'єр міністр Хорватії Ядранка Косор та президент Іво Йосипович.

Учасники мітингу зібралися також біля міської лікарні, яка стала символом трагедії. Саме звідси, 18-20 листопада 1991 року серби вивезли на закинену свиноферму за містом близько 300 хорватських військових поранених, яких згодом розстріляли.

 Фото: vukovar.hr

Далі скорботна громада вирушила на цвинтар, де запалила свічки на вшанування пам'яті захисників Вуковара.

Як українці здійснювали миротворчу місію в Югославії. Інтерв'ю

Падіння Вуковара ознаменувало початок боротьби за незалежність Хорватії у 1991 році. Битва за місто має важливе значення для цієї країни, оскільки його тривала облога затримала югославські війська і дала змогу Загребу підготувати хорватську армію до оборони.

 Водонапірна вежа - символ оборони Вуковара

Під час облоги Вуковара, близько 1600 захисників і мирних жителів були убиті, а місто було практично стерте з лиця землі.

Трибунал ООН з військових злочинів у Гаазі звинуватив двох сербських офіцерів Міле Мкршича та Веселина Шліванчаніна у військових злочинах і засудив їх відповідно до 20 і 10 років позбавлення волі відповідно.

Після війни Вуковар був узятий під управління ООН і реінтегрований до Хорватії в 1998 році.

 Вулиця Вуковара після боїв

У листопаді 2010 року президент Сербії Борис Тадіч відвідав Вуковар з візитом примирення, під час якого сказав: "Я знаходжуся тут, щоб, схиляючи голову перед загиблими, ще раз вибачитися, висловити скорботу і дати можливість Сербії та Хорватії відкрити нову сторінку історії".

Підготував: Остап КОЗАК

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.