Янукович поклав квіти львівським професорам після німця і поляка (ФОТО)

Віктор Янукович нарешті прилетів до Вроцлава й устиг покласти квіти до пам'ятника львівським професорам.

Про це повiдомляє прес-служба президента.

Пам'ятник львівським професорам розташовано у Вроцлавській політехніці, він присвячений ученим, які було замордовані гітлерівцями 4 липня 1941 року на Вулецьких пагорбах у Львові. Тоді нацисти розстріляли 36 львівських учених, серед яких були науковці світового рівня - філолог Тадеуш Бой-Желеньський, медик Антоній Цєшинській, ректор "Львівської політехніки" Каспар Вайгель та інші.

 Фото: "Ґазета виборча"

Аналогічний пам'ятник було відкрито цього року за сприяння Львівської міськради у Львові. Є питання щодо напису на ньому, але Янукович запевнив польську сторону, що цей ньюанс буде узгоджено найближчим часом.

Ранiше Янукович не мiг вилетiти з Києва на урочистостi з нагоди 200-рiччя Вроцлавського унiверситету через туман.

Водночас у Вроцлавському аеропорту у вівторок приземлилися усі літаки, які мали прибути згідно з графіком, крім одного, який скасували через проблеми із сіткою сполучень авіакомпанії, а не через туман.

Така поза нинішнього українського президента викликає мимовільний сміх просунутих користувачів інтернету

Під час урочистостей з нагоди 200-річчя Вроцлавського університету, на яких не був присутній Янукович, президент Німеччини побажав, щоб в Україні "спав туман".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.