Радянська "Наука и жизнь" описала iPad у 1988 році (АРТЕФАКТ)

Маленька данина пам'яті Стіва Джобса - скан із радянського журналу 1988 року про те, як виглядатиме комп'ютер у 2000-му. "Пласка коробка, кольоровий сенсорний екран, GPS-навігація..." - перед нами типова сучасна продукція Apple.

Представляємо читачам ІП скан із мега-популярного в радянські часи науково-популярного журналу "Наука и жизнь" за 1988 рік.

Після традиційних звітів про досягнення вчених із братніх соціалістичних країн писали і про американську науку - в даному випадку про те, що компанія Apple, з якої вже три роки як унаслідок корпоративних розборок пішов один із засновників Стів Джобс - провела конкурс "Яким буде комп'ютер майбутнього?"

Сторінка 36 грудневого (№12) числа "Науки и жизни" за 1988 рік

І що ми бачимо в описі студентів-переможців? Розмір з товстий зошит, кольоровий екран, жодної клавіатури, тільки сенсори прямо на екрані, стилус для написання, GPS-навігатор тощо... 

 
 
Переклад з американсько-британського журналу Omni (виходив з 1978 по 1995 рік)

Перед нами типовий айфон чи айпад чи ще щось із модних новинок від Apple.

1984: реклама першого Macintosh від Apple (ВІДЕО)

Не вірите? Сходіть у бібліотеку або гляньте у файлообмінниках. 

 Обкладинка того самого числа "Наука и жизнь"
І ціна - 70 радянських копійок

А ось так виглядав Стів Джобс, який помер сьогодні уранці, у тому ж таки 1988 році. Пішовши в 1985 році з Apple, він заснував власну компанію NEXT, яка через три роки якраз випустила новий комп'ютер.

 Стів Джобс у 1988 році. Фото: theaustralian.com.au

До речі, саме NEXT став першим сервером Павутини - на ньому працював один із винахідників світової інформаційної системи Тім Бернерс-Лі.

У 1996 році занепадаючий Apple викупив NEXT, знову зробивши Джобса своїм керівником - і Стів реалізував ідеї студентів Іллінойського універсу, назавжди змінивши поняття "персональний комп'ютер".

Як створювалася перша у світі "Енциклопедія кібернетики". Глушков і Бажан (ФОТО)

Ще раніше, у 1984-му Стів Джобс разом із колегами з Apple і ввели в повсякденний обіг це поняття - коли створили ЕОМ у тому вигляді, до якого ми звикли - миша, клавіатура, графічний інтерфейс. Ось відео з презентеції цього ПК: 

Перший Macintosh розмовляє, жартує, що не треба довіряти компам, "яких ви не можете підняти" і хвалить своїх творців Джобса і Возняка під овації величезного залу. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.