В Україні з'явився перший у світі Музей домашньої ікони (ФОТО)

У Радомишлі Житомирської області відбулось урочисте відкриття унікального історико-культурного комплексу з єдиним у світі Музеєм української домашньої ікони.

Про це повідомляє прес-служба Ольги Богомолець.

Історико-культурний комплекс "Замок Радомисль" знаходиться на території, де ще в 1612 році архімандритом Києво-Печерської лаври Єлисеєм Плетенецьким була заснована Радомишльська "папірня" - перша в Центральній Україні фабрика з виготовлення паперу.

Реставраційні роботи над відновленням будівлі тривали більше 4 років. Сьогодні "Замок Радомисль" є величною архітектурною спорудою загальною площею 2500 кв.м. Для відновлення справжньої архітектоніки була проведена дослідницька робота, а всі необхідні для реставрації елементи відтворювалися вручну, за старовинними методами.

У замку відтворено інтер'єри XVIІ століття, а сама споруда вражає тим, що побудована без рукотворного фундаменту і розташована на скелі, оточеній водою. У комплексі функціонують, виставкові зали та концертний зал. Замок оточує ландшафтний парк, що складається з декількох островів, з'єднаних між собою кам'яними мостами.

Комплекс "Замок Радомисль"

Ініціатором створення комплексу і його засновником є громадський діяч, меценат і лікар Ольга Богомолець.

За 15 років вона зібрала ікони народних і професійних іконописців з усієї України, багатометрові домашні іконостаси, гуцульські складні і козацькі ковчеги, подорожні образи, ікони, вирізані з дерева, відлиті з металу, написані на склі.

"Я маю особливі почуття до цього замку-музею. Насправді для мене це не музей, це притулок для "ікон-сиріт". Більшість з цих ікон були занедбані, викинуті на барахолку, - повідомила Богомолець. - Їх доводилось консервувати, реставрувати фахівцям і лише зараз вони нарешті отримали домівку".

На відкритті були помічені народні депутати України Олесь Доній, Петро Ющенко та Євген Добряк, радник Президента України Марина Ставнійчук, художник Іван Марчук, заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Лариса Мудрак, представник Нацкомісії у справах ЮНЕСКО Роксолана Іванченко.

Також на відкритті були присутні мистецтвознавці: Анатолій Гайдамака - народний художник України, Лариса Скорик - заслужений архітектор України, Олександр Поліщук - колекціонер, директор музею трипільської культури та етнограф і мистецтвознавець -  Олексій Доля.

Музей можуть відвідати всі охочі з середи до неділі з 11 до 18 год, вартість квитка від 20 грн.

Нагадаємо, у ніч із 14 на 15 травня 2011 року група місцевих жителів на чолі з можновладцем Романом Руденком потрощила ландшафтний парк "Замку Радомисль", щоб забезпечити прохід до річки гусей.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.