Спецпроект

В Музеї Голодомору відкривається нова виставка

Напередодні 78 роковин Голодомору-геноциду 1932-1933 років Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" відкриває виставку картин із циклу "Розгойдані дзвони пам'яті". Ці твори - спроба відомого художника Валерія Франчука передати трагічні сторінки голоду мовою мистецтва.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Відкриття виставки відбудеться 5 жовтня 2011 року о 12:00 за адресою вулиця Івана Мазепи, 15а.

На відкритті виступлять:

Валерій Франчук, автор циклу "Розгойдані дзвони пам'яті", заслужений художник, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка;

Ігор Діденко, директор Національного музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні";

Михайло Кулиняк, міністр культури і туризму України;

Іван Васюник, співголова Громадського комітету із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні;

Ніна
Матвієнко, видатна українська співачка;

Микола Жулинський, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ;

Леонід Сотник, голова Київської спілки художників України;

Ганна Олійник, мистецтвознавець.

Цикл "Розгойдані дзвони пам'яті" автор передає в дар для експонування в Меморіалі пам'яті жертв голодоморів в Україні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.