Кернес хоче демонтувати пам'ятний знак на честь суверенітету України (ФОТО)

Найближчими днями у Харкові буде демонтовано пам'ятний знак на честь проголошення декларації про суверенітет 1990 року, що знаходиться у Саду ім. Т. Шевченка, та пам'ятник кошовому отаману Івану Сіркові в місті Мерефа.

Про це повідомляє Спілка української молоді.

Харківська міська комісія з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища на чолі з її головою - Геннадієм Кернесом - нещодавно прийняла рішення про демонтаж і перенесення пам'ятного знаку на честь проголошення декларації про державний суверенітет України, а також пам'ятника козацькому отаманові Іванові Сіркові у м. Мерефі Харківського району Харківської області.

Фото: СУМ

Під приводом приведення міських територій до "цивілізованих стандартів" чемпіонату "Євро-2012", посилаючись на міфічні критерії "неестетичності" і "архітектурної доцільності", вказані пам'ятники у терміновому режимі мусять бути знесені і переміщені у рекреаційні зони, місцезнаходження яких на даний момент остаточно не вирішене. 

На могилі Сірка відкрили капличку і козацьку вежу (ФОТО)

Наразі повний комплект документації щодо демонтажу знаходиться на затвердженні в управлінні культури Харківської обласної державної адміністрації.

 

Згадані пам'ятники були встановлені на початку 1990-х років за ініціативи громадськості Харківщини. Вони є своєрідними символами української державності на Харківщині, біля яких традиційно проходять різноманітні громадські заходи.

2007: Добкін і Кернес записують передвиборчий ролик (ВІДЕО)

У лютому 2011 Харківська міська топонімічна комісія відмовилася перейменовувати об'єкти, названі на честь Григорія Котовського та Михайла Калініна. У липні комісія рекомендувала - а міськрада Харкова підтримала пропозицію - назвати сквер на околиці міста іменем Радянської України.

Також керівник комісії і міський голова Геннадій Кернес заявляв про наміри встановити в Харкові пам'ятники співакові Володимиру Висоцькому і артистці Людмилі Гурченко.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.