Сканадал: у Львові з музею зникло 157 одиниць зберігання

Із фондів відділу народного мистецтва Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького зникло 157 одиниць зберігання, зокрема 148 історичних кахлів, а також свічники та посуд.

Про це із посиланням на конфіденційні джерела повідомив кореспондент ЗІКу.

Не встиг у Львові вщухнути скандал, пов'язаний зі зникненням 40 раритетів XV-XVIII ст. із фондів кириличних шрифтів та стародруків, що його виявили торік у липні після звіряння, як іще більша за обсягом пропажа стала відомою тепер.

"У відділі народного мистецтва була передбачена планова звірка фондів. Отримавши наказ про звірку, заввідділу Євгенія Дзядик за день до звірки заявила про нестачу 220 одиниць зберігання. Звідки вона взяла це число - невідомо, адже звірка мала розпочатися лише через день, - розповів гендиректор Національного музею ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан. - Коли ми все порахували, з'ясувалося, що бракує 148 художніх кахлів, зокрема творів таких відомих народних майстрів, як Олекса Бахматюк. До того ж зникли й інші дрібні предмети: свічники, дзбанки, боклажки, плесканки тощо. У присутності головного охоронця фондів музею Євгенія Дзядик написала пояснювальну записку. Наказом директора у музеї оголошено службове розслідування. Окрім того, я звернувся із заявами до правоохоронних органів (СБУ, міліції та служби державної охорони)".

Остання звірка фондів відділу народного мистецтва відбулася 2001 року. Тому встановити, коли саме трапилася крадіжка, міг би тільки той працівник, який згідно із посадовою інструкцією, щодня мав оглядати фонди й опечатувати їх - тобто заввідділу п. Євгенія Дзядик.

Однак за всі ці 10 років жодної доповідної про зірвані пломби з опечатаних дверей фондових приміщень від неї не надходило, як і доповідної про зникнення 220 (за її словами) творів. У музеї кажуть, що 148 одиниць - великий обсяг предметів, не помітити зникнення якого просто неможливо.

Оскільки торік викрадені музейні стародруки збувачі намагалися оцінити на ринку антикваріату, то, ймовірно, що й українські старожитності із Національного музею у Львові можуть виплисти на "чорному ринку" чи будуть запропоновані колекціонерам українського мистецтва.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.