Документи про загибель Миколи ІІ відкриють. Тільки для Романових?

Представники Дому Романових зможуть ознайомитися з матеріалами справи про загибель царської родини, заявив старший слідчий-криміналіст Головного управління криміналістики Слідчого комітету РФ Володимир Соловйов.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Справа складається з 28 томів. Я думаю, якщо виникне необхідність чи виникнуть якісь питання, то велика княгиня (Марія Романова, див. останній абзац - ІП) зможе ознайомитися з документами", - сказав Соловйов, зазначивши, що справа ніколи не була засекреченою.

"Від початку, з 19 серпня 1993 року, ми постаралися зробити розслідування максимально відкритим, оскільки питання справи стосуються давно минулих подій, але викликають великий інтерес громадськості", - додав В. Соловйов.

Слідчий комітет РФ в січні цього року заявив, що завершив розслідування кримінальної справи про загибель представників Російського імператорського дому та осіб з їх оточення в 1918-1919 рр.. і припинив кримінальну справу. Члени сім'ї останнього російського імператора і особи з його найближчого оточення - всього 11 людей - були розстріляні за рішенням президії Уралсовета в ніч на 17 липня 1918 року.

У липні 1991 року на Старій Коптяківській дорозі поблизу Єкатеринбурга було розкрите поховання, в якому знаходилися останки дев'яти осіб. Члени імператорської родини були поховані в усипальні Петропавлівського собору Санкт-Петербурга.

9 липня 2007 при проведенні археологічних розкопок в 70 км на південь від місця першого поховання були знайдені останки ще двох осіб. Численні експертизи стверджують, що останки належать цесаревичу Олексію та його сестрі Марії. Останки не поховані.

У травні 2011 року голова Російського імператорського дому, велика княгиня Марія Романова відвідала Севастополь, де подякувала українцям "за збереження спільної історії".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.