Найвищий в Україні пам'ятник Шевченку стоїть без голови (ФОТО)

У Дніпропетровську задля реконструкції "обезголовили" 50-тонний пам'ятник Тарасові Шевченку. Пам'ятник визнано аварійним: за висновками фахівців, він відхилився від своєї осі, поіржавів і вкрився тріщинами, отож міг у будь-який момент впасти.

Про це повідомляє "Радіо Свобода".

Чавунний Кобзар на гранітному постаменті, розташований на Монастирському острові посеред Дніпра, стоїть уже понад 50 років. Ще влітку цей 50-тонний монумент визнали аварійним. Він похилився вперед і вправо на 6 градусів і в будь-який момент може впасти, визнали фахівці.

Нараз пам'ятник тільки "обезголовили", аби провести детальне обстеження. З'ясували: всередині монумент більш як на половину заповнений бетоном, усю цю конструкцію ледве витримує постамент - його треба негайно зміцнювати.

 Пам'ятник Шевченку у Дніпропетровську. Липень 2011 року. Всі фото: Юлія Рацибарська

Раніше на реконструкцію планували витратити 1,5 мільйона гривень бюджетних коштів. Тепер виявилося: грошей замало, треба іще додатково мільйон.

"Постамент під пам'ятником цілком непридатний. Його необхідно повністю переробляти", - повідомила голова Жовтневої райради Дніпропетровська Вікторія Лукашова.

Тріщини у п'єдесталі одного з найбільших пам'ятників Кобзарю в Україні

Реконструкцію чавунного Кобзаря ускладнює і те, що не збереглося ні креслень, ні будь-яких інших документів про його технічні характеристики.

Ще одна проблема - зняти монумент з п'єдесталу можна тільки за допомогою спецтехніки, а її доправити на острів можливо тільки водним шляхом.

На Монастирський можна дістатися або канатною дорогою, або залізницею, з якої немає спуску на острів. Спецтехніку до пам'ятника довезе хіба що корабель

До того ж, фахівці досі не вирішили, що робити з чавунним Кобзарем після демонтажу: латати старий монумент чи відлити новий - із бронзи.

"Є два варіанти. Перший - розпиляти чавунний монумент на частини, відреставрувати, пофарбувати і повернути на місце. Це рішення на 20-30, максимум 50 років, - говорить мер Дніпропетровська Іван Куліченко. - І другий варіант - виготовити такий самісінький пам'ятник, але з бронзи. Навіки".

 Так пам'ятник виглядав 19 жовтня 2011 року

Пам'ятник Кобзареві на острові у Дніпропетровську відкрили ще 1959 року, відтоді він жодного разу капітально не ремонтувався. Раніше повернути оновленого Шевченка на місце обіцяли до кінця 2011 року. Тепер про точні терміни реконструкції влада вже не згадує.

У липні 2011 року повідомлялося, що в Новомосковську Дніпропетровської області руйнується Свято-Троїцький кафедральний собор, який став прообразом козацького храму у романі "Собор" Олеся Гончара.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!