Розпад СРСР і поява комп'ютера - головні події 1991-го за оцінкою росіян

Розпад СРСР і створення на його місці СНД сьогодні видається росіянам найголовнішою подією 1991 року (48%), свідчать результати опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД).

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Наступним важливою подією, на думку 40% респондентів, є серпневий путч - спроба усунути від влади Михайла Горбачова.

Соціологи відзначають, що інші події істотно менш значущі в цьому контексті. Причому випуск першого персонального комп'ютера видається опитаним більш важливим (17%), ніж референдум про збереження СРСР, укладення США і СРСР Договору про скорочення стратегічних озброєнь і той факт, що Борис Єльцин очолив "уряд реформ" (по 15%).

Найменш важливими подіями 1991 року росіяни вважають заборону діяльності КПРС (10%), військову операцію "Буря в пустелі" (9%) і розпуск Організації Варшавського договору (5%).

Чим молодші респонденти, тим важче їм оцінити, які події 1991 року найбільш важливі - на це питання "важко відповісти" 30% 18-24-річних і тільки 7% літніх.

У ряді випадків, одні події відіграють велику роль для молоді, інші - для респондентів пенсійного віку. Так, розпад СРСР, путч серпня 1991 року і референдум про збереження СРСР частіше вважають найважливішими подіями того часу саме літні росіяни (56%, 52% і 24% відповідно).

Для молоді, у свою чергу, більш важливими в контексті історії представляються випуск персонального комп'ютера (23-24%) і операція "Буря в пустелі" (24%).

Опитування ВЦВГД було проведено 13-14 серпня в 46 суб'єктах РФ.

За результатами іншого опитування, проведеного в березні 2011 року, 31% росіян був ображений на Михайла Горбачова за розпад СРСР, а 10% були вдячні йому за впровадження демократичних свобод.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.