На річницю УПА маршируватимуть сім політичних сил

69-ту річницю створення Української повстанської армії (УПА) у Києві будуть святкувати сім партій і організацій.

Така кількість заявок подана до Київської міської державної адміністрації на 14 жовтня, повідомляють "Українські новини" з посиланням на представника прес-служби КМДА.

Партія ВО "Свобода" подала заявку на проведення маршу слави УПА (кількість учасників - 20 тис.) за маршрутом: парк Шевченка - вул. Володимирська - Софійська площа - Михайлівська площа.

Конгрес Українських Націоналістів подав заявку на проведення заходів до Дня створення УПА та свята Покрови (500 учасників, 9:00-12:30) на Аскольдовій могилі, площі Слави, біля Адміністрації Президента.

Конфедерація праці України подала заявку на проведення акції "Захистимо місто-герой від бандерівської нечисті" (1500 учасників, 11:00) на Бессарабській площі, вул. Хрещатик, Європейській площі.

Також заявки подали Комуністична партія на проведення мітингу на Бессарабській площі (200 чоловік, 11:00-20:00); Українська народна партія - на проведення мітингу з нагоди 69 річниці створення УПА на Софійській площі (300 осіб, 11:30-14: 30); Українська народна самооборона - хода від площі Слави до АПУ (300 осіб, 11:40-12:30), партія "Київська Русь" - покладання квітів біля пам'ятника Ватутіну в парку Слави (50 чоловік, 9:00-11:30).

Українська повстанська армія (УПА) була створена 14 жовтня 1942 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.