Оголошено конкурс на краще фото замків і палаців

Стартував всеукраїнський конкурс фотографії "Жива давнина", оголошений Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОДА, інформаційним агентством "Вікна-Одеса" та комунальним підприємством "Фортеця".

Про це повідомляє "Рідна країна".

За інформацією організаторів, на конкурс приймаються фотографічні зображення старовинних замків, фортець та палаців, що збереглися на території країни. Вітаються роботи, котрі відображають не лише архітектурний вигляд історичної споруди, а й сьогодення пам'ятки - жанрові замальовки, пов'язані з палацом, замком чи фортецею, життям людей навколо них тощо.

У конкурсі можуть брати участь усі бажаючі - як професійні фотографи, так і аматори. Кінцевий термін подання робіт - 15 листопада 2011 року.

Підсумки конкурсу будуть оголошені 21 листопада 2011 року в місті Одеса. Переможці отримають грошові винагороди та спеціальний приз від Фонду Миколи Томенка "Рідна країна".

Окрім того, з 21 листопада відібрані на конкурс роботи будуть експонуватися у відкритому доступі в галереї "Уніон" (м. Одесса) та в Аккерманській фортеці (м. Білгород-Дністровський Одеської обл.).

З детальними умовами конкурсу можна ознайомитися тут. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.