Ольга Богомолець відкриває історичний комплекс "Музей Радомисль"

У п`ятницю, 30 вересня, о 14 годині відбудеться урочисте відкриття історико-культурного комплексу "Замок Радомисль", який знаходиться в Житомирській області, м. Радомишль.

Про це ІП повідомила прес-служба Ольги Богомолець.

Сьогодні в історико-культурному комплексі "Замок Радомисль" міститься єдиний у світі Музей української домашньої ікони, зібрання якого налічує понад 5000 ікон ХVII - XX ст. з усіх регіонів України.

В музеї представлені ікони народних і професійних іконописців, багатометрові домашні іконостаси, гуцульські складні і козацькі ковчеги, подорожні образи, ікони вирізані з дерева, відлиті з металу, написані на склі.

Експозиція музею є найчисленнішою в Україні за останні 20 років, а сам музей - є найбільшим у своєму роді на теренах СНД.

Ініціатором створення комплексу і його фундатором є відомий громадський діяч, меценат та лікар Ольга Богомолець.

Пошуки місця для створення музею, де б "ікони оточувала не музейна прохолода, а домашній затишок", привели Ольгу Богомолець до м. Радомишля, де знаходилась закинута будівля старого млина.

Понад 60 тонн сміття довелось вивезти перед початком проведення реставраційних робіт, і лише після цього вдалось встановити історію споруди, що сягала на століття в минуле.

В результаті пошуків дослідники з'ясували, що на цій території раніше була розташована радомишльська "папірня" - перша у Центральній Україні фабрика з виготовлення паперу, яку було засновано у 1612 році, архімандритом Києво-Печерської лаври - Єлисеєм Плетенецьким. Папір з радомишльської "папірні", виготовлений з кропиви та льону, вважався міцним та довговічним, мав свій власний водяний знак. На ньому протягом багатьох століть друкувалися всі православні книжки на Лівобережній Україні, зокрема перша у Києві книга - "Часослов" (1616 р.).

Реставраційні роботи над відновленням споруди тривали понад 4 роки. Сьогодні комплекс є величною архітектурною спорудою загальною площею 2500 кв.м. Для відновлення автентичної архітектоніки була проведена велика дослідницька робота, а всі необхідні для реставрації елементи відтворювались вручну, за давніми методами.

У замку відновлено інтер'єри XVIІ століття, а сама споруда вражає тим, що збудована без рукотворного фундаменту і розташована на скелі, оточеній водою, яка занурюється вглиб землі на кілометри.

У комплексі сьогодні крім музею функціонують, виставкові зали та концертна зала. Замок оточує ландшафтний парк, що складається з кількох островів, з'єднаних між собою кам'яними мостами. Гармонійно вписана в ландшафт парку колекція скульптур 17-18 ст.

Тут також знаходиться єдиний у світі монумент, що пливе  по річці, вагою понад 4 тонни. Це - пам'ятник Єлисею Плетенецькому, архімандриту Києво-Печерської лаври, засновнику Папірні.

У ніч з 14 на 15 травня 2011 року група місцевих жителів на чолі з можновладцем Романом Руденком потрощила ландшафтний парк "Замку Радомисль", щоб забезпечити прохід до річки гусей.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.