Мозаїки у Софії Київській рятуватимуть на американський грант

Національний заповідник "Софія Київська" здобув грант від Американського посольського фонду зі збереження культурної спадщини - для реалізації проекту "Збереження колекції автентичних мозаїк XII сторіччя".

Про це повідомляє офіційний сайт заповідника.

У "Софії Київській" зберігається основна частина багатої мистецької спадщини Михайлівського Золотоверхого собору ХІІ ст. - перлини української культури. В 30-х роках ХХ ст. Київ втратив цю історичну й мистецьку пам'ятку світового значення, яку відбудували тільки у 1990-их.

Перед зруйнуванням зі стін собору були зняті найцінніші мозаїки та фрески: з двома, іноді з одним шаром тиньку їх перенесли на нову цементну основу. На другому поверсі Софійського собору підготували спеціальне приміщення, в стіни якого вмонтували збережений живопис.

Мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору є головною пам'яткою давньоруського монументального мистецтва ХІІ ст. Ці оригінальні пам'ятки дають уявлення про досконалість внутрішнього оздоблення храму. Сьогодні це постійно діюча експозиція Софійського музею.

Цементна основа, на яку в 1934 р. було перенесено оригінальні мозаїки, на сьогодні становить загрозу їхньому збереженню. Цемент засолює та зволожує основу, перешкоджає паропроникненню, тисне на автентичний мозаїчний шар, є головною причиною виникнення тріщин, сприяє випадінню смальти.

Такий стан пам'яток колекції потребує виконання нагальних реставраційних заходів, які передбачають перенесення оригінального мозаїчного шару на легку основу, що дозволяє зберегти унікальні артефакти в оригінальному вигляді, не завдаючи шкоди історичній та мистецькій цінності.

Реалізація проекту "Збереження колекції автентичних мозаїк XII сторіччя" є черговим благодійним заходом Американського посольського фонду зі збереження культурної спадщини.

За словами посла США в Україні Джона Теффта, посольський фонд США зі збереження культурної спадщини виділив на збереження мозаїк $46 тисяч. Для проведення реставраційних робіт у заповідник запросили реставратора з Італії Марко Санті.

Орієнтовно роботи триватимуть шість місяців.

Тим часом Київрада розглядає можливість нової забудови в охоронній зоні Софії Київської.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.