Колекції Музею Києва намагалися вивезти звичайною вантажівкою

Сьогодні для вивезення археологічних експонатів Музею історії Києва приїхала звичайна вантажівка. На вимогу співробітників Музею надати документ про право перевезення музейних експонатів водій і вантажники, що приїхали за ними, ретирувалися.

Про це повідомила прес-служба голови комісії Київради Олександра Бригинця.

"Не спецтранспортом, а ваговозом, що перевозить крам, намагались перевезти музейні експонати трипільської доби, староруського періоду та інші старожитності, які відповідно до закону мають транспортуватися лише спеціальними службами і технікою, - наголосив Бригинець. - Крім того, експонати перевозяться у тимчасове приміщення, що на думку експертів Інституту археології НАН України загрожує руйнацією унікальної археологічної колекції, та унеможливлює до експонатів доступ вчених".

Депутат сказав, що "Будиночок Петра" намагаються звільнити нібито для реставрації та боротьби з грибком, кошти для чого в бюджеті ще навіть не передбачені. Але насправді жодна боротьба з грибком не потрібна, оскільки його в приміщенні немає.

Нагадаємо, раніше завідувач археологічним відділом Музею історії Києва Віталій Ковалинський, заявив, що відділ за підозрілих обставин намагаються виселити з "Будиночку Петра" на Подолі у непристосовані приміщення.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.