НІКІТА МІХАЛКОВ ПОВІСИВ СТОЛИПІНА НА ОФІСІ НАРОДНОГО РУХУ (фото)

Група людей, яка складалась із 30-40 чоловік, встановила дошку на честь голови Ради міністрів Російської імперії Петра Столипіна на будинку за адресою: м. Київ, вул. Гончара, 33, де з 1999 року розміщується центральний офіс партії "Народний Рух України".

Про це повідомила Gazeta.ua з посиланням на заступника голови НРУ Романа Сушка.

"У цьому будинку 18 вересня 1911 року помер голова Ради міністрів, міністр внутрішніх справ Росії Петро Аркадійович Столипін", - написано на дошці.

Біля дошки лежать вінки: один - від "Россотрудничества" (Федерального агентства у справах Співдружності Незалежних Держав, співвітчизників, які проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної співпраці), а другий - від "Фонду изучения наследия Столыпина".

Міхалков в темних окулярах біля офісу рухівців

За словами Сушка, дошка на вигляд зроблена із пофарбованого під бронзу гіпсу. Її охороняють двоє представників правоохоронних органів.

"Як можна ставити пам'ятний знак цій людині, коли він запровадив так звані "столыпинские галстуки" - змушував людей вішати прямо на телефонних стовпах!" - обурився рухівець.

Він уточнив, що на дошці не зазначено те, що вона охороняється законом.

"Я думаю, що це було зроблено без дозволу. Крім того, мені здається, що це задумана провокація. У будинку міститься офіс Народного Руху. Раптом рухівці візьмуть молоток і будуть бити", - зауважив Сушко.

А це пам'ятник убивці Столипіна терористу Богрову. Його встановили біля Оперного театру (місці замаху на прем'єра) ті ж люди, які смажили сосиски на Вічному вогні. Фото: gazeta.ua

Політик додав, що мав розмову з міліціонерами, які охороняють встановлений об'єкт: "Хлопці сказали, що вони працівники Шевченківського райвідділу міліції - їм дали вказівку охороняти цю вивіску і вінки щонайменше три доби".

За його словами, представники Народного Руху України офіційно звернулись із запитом до Міністерства культури, відвезли листи до Київської міської державної адміністрації, газбудконтори та управління, в якої Рух орендує приміщення.

"Слід терміново через міську раду дізнатись, чи вона давала якийсь дозвіл на встановлення дошки", - підсумував Сушко.

Кілька днів тому прем'єр-міністр України Микола Азаров і міністр освіти Дмитро Табачник вшанували пам'ять Столипіна, назвавши його "великим реформатором".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.