В музеї народного мистцества покажуть унікальну порцеляну

22 вересня в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (НМУНДМ) відкривається виставка "Волокитинська порцеляна".

Про це повідомляють організатори виставки.

Відбудеться презентація альбому "Фарфор завода А. М. Миклашевского" (автор Е. Б. Самецький, куратор І. Г. Гутман), присвячена одному з провідних вітчизняних підприємств порцелянової промисловості ХІХ ст., що функціонували в 1839-1861 рр.. в с. Волокитин Чернігівської губернії (нині Сумська область).

Сьогодні вироби цього заводу, що являють виняткову художню цінність, прикрашають експозиції великих музеїв і є предметами гордості колекціонерів.

Особливе значення виставки полягає в тому, що твори волокитинських майстрів уперше будуть представлені в Україні в такому обсязі. Це понад 350 фарфорових виробів з колекцій НМУНДМ, Київського національного музею російського мистецтва, Сумського обласного художнього музею ім. Н. Онацького, Харківського художнього музею та приватних зібрань.

Серед експонатів - декоративні вази, скульптура малих форм, фігурні посудини, утилітарні речі і предмети інтер'єру, зразки чайної, десертної і столового посуду, деталі фарфорового іконостасу з Покровської церкви с. Волокитин, зруйнованої в 1956 р., а також унікальна фарфорова люстра з кабінету власника маєтку і засновника заводу Андрія Михайловича Миклашевського (1811-1895).

Виставка триватиме до 30 листопада.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.