У Чернігові святкуватимуть ювілей собору брата Ярослава Мудрого

У Чернігові у жовтні пройдуть урочистості з нагоди 975-річчя Спасо-Преображенського собору.

Про це УНІАН повідомили в Управлінні у справах преси та інформації Чернігівської облдержадміністрації.

Як підкреслив під час засідання оргкомітету заступник голови ОДА Віктор Тканко, Спаський собор у Чернігові є перлиною давньоруської архітектури, унікальною архітектурною пам'яткою.

"Протягом дев'яти століть він був головним осередком богослужіння, духовності, суспільного, художньо-історичного і інтелектуального життя міста Чернігова", - додав він.

Директор Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" Андрій Курданов поінформував про заходи, які відбуватимуться з цієї нагоди на початку жовтня.

Пересічним україцям Спаський собор відомий з етикеток місцевого пивного бренду. Фото: thisisukraine.org

Так, у рамках святкування передбачається відкриття книжкової та фото виставок, виставки архівних документів про Спаський собор; проведення молебнів, організація Міжнародної наукової конференції, урочистого зібрання; презентація наукового видання "Спас Чернігівський" та спецпогашення блоку ювілейних марок. Крім того, заплановано проведення "круглих столів", лекцій, уроків у закладах освіти з нагоди 975-річчя Спаського собору.

ДОВІДКА

Спасо-Преображенський собор у Чернігові було засновано за князювання Мстислава Хороброго - першого літописного чернігівського князя, сина Володимира Хрестителя. Припускається, що закладка собору відбулася в 1033-1034 роках.

У "Повісті врем'яних літ" згадується, що на момент смерті князя (1036 рік) собор було зведено до висоти людини, яка стоїться на коні (біля 4 метрів).

Архітектурний образ споруди собору втілює ідею сили і величі Чернігівського князівства. Функції його у давнину не обмежувалися лише культовими. Тривалий час він був головною суспільно-політичною спорудою міста, князівства та губернії. Тут проходили святкові церемонії, укладалися договори, зберігалися відзнаки військової слави.

У 1927 році, згідно з постановою РНК УРСР, Спасо-Преображенський собор оголошено історико-архітектурною пам'яткою всеукраїнського значення. Нині собор є пам'яткою національного значення та діючим храмом Української православної церкви.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.