ПОМЕР ПЕТРО ТРОНЬКО

Сьогодні, на 97 році життя помер академік Петро Тронько.

Про це "Історичній Правді" повідомили у Національній спілці краєзнавців України.

Петро Тимофійович Тронько - доктор історичних наук, професор, академік Національної Академії наук України. Завідувач відділом регіональних проблем Інституту історії України НАНУ.

Голова Національної спілки краєзнавців. Голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини. Віце-президент Асоціації історичних міст України. Головний редактор журналу "Краєзавство".

Заступник Голови Ради Міністрів УРСР у 1961-1978 рр. Депутат Народних зборів Західної України у 1939 р., які легалізували приєднання західноукраїнських територій до УРСР.

В 1967-1978 рр. був головою правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а в 1978-1979 рр. - віце-президентом Академії наук України.

Петро Тронько мав численні нагороди: від ордена Червоної Зірки (1943) до Героя України (2000). Фото: ut.net.ua

Ініціатор створення Музею народної архітектури та побуту у Пирогово. Ініціатор відновлення майже знищеного місцевим колгоспом музею "Козацькі могили" під Берестечком.

Битва під Берестечком. Екскурсія музеєм "Козацькі могили" (ФОТО)

Голова редколегії 26-томної "Історії міст і сіл Української РСР" та серії видань про жертв політичних репресій радянських часів "Реабілітовані історією". 

Час і місце прощання з відомим краєзнавцем і державним діячем уточнюється.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.