Меценат пам'ятника Катерині ІІ в Одесі проти музеєфікації фаворитів

З скандально відомого пам'ятника "Засновникам Одеси" планують зняти чотири скульптури фаворитів Імператриці, які є оригіналами.

Про це повідомляє прес-служба компанії "ІНКОР-груп", яка була меценатом при спорудженні пам'ятника. 

В управлінні культури та туризму Одеської міськради посилаються на націоналістів, які свого часу виступали проти реставрації пам'ятника, а тепер звернулися з позовом до суду, стверджують у компанії.

"Ці статуї - пам'ятник культурної спадщини та представляють історичну цінність, але зараз починають руйнуватися. Крім цього фігури знаходяться на балансі у музею Блещунова, тому їх потрібно тримати і зберігати в музеї", - повідомила начальник управління культури та туризму міськради Тетяна Маркова.

Українці, які створили імперію. Помічник Катерини ІІ бюрократ Безбородько

Думку чиновника заперечив меценат комплексної реконструкції Катерининської площі та відтворення пам'ятника Катерині ІІ - гендиректор компанії "ІНКОР-груп" Руслан Тарпан.

"Заяви про те, що фігури Григорія Потьомкіна, Платона Зубова, Йосипа Дерібаса і Франца Деволана руйнуються, не мають під собою ніяких підстав. - зазначив Тарпан. - Я нагадаю, до реставрації ці дивом уцілілі фрагменти пам'ятника стояли під відкритим небом у внутрішньому дворі Одеського історико-краєзнавчого музею та перебували в більш ніж жалюгідному стані. Для реставрації фігур ми запросили найкращих реставраторів, яким вдалося відтворити фігури, відновивши навіть окремі деталі, такі як шпаги та ордени".

За словами Тарпана, "у країнах, де шанують свою історію, дійсно, є практика створення копій пам'ятників. Але не для того, щоб замінювати ними оригінали, а для того, щоб копії стояли в музеях. Кращим виходом із такої ситуації було б вивести фігури з музейної колекції і перевести в статус пам'ятника".

До 2010 року Руслан Тарпан був лідером депутатської фракції "Народна опозиція" (блок Наталії Вітренко) Одеської міськради.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.