Спецпроект

Опублікують 250 листів Джона Леннона - він їх писав частіше, ніж пісні

У Великобританії опублікують понад 250 раніше невиданих листів Джона Леннона до його друзів, родичів і колег по The Beatles.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на ВВС.

Листи легендарного бітла вийдуть як книги, і, за словами видавця, дозволять прихильникам дізнатися про переживання і думки музиканта, які не встигли стати піснями.

На збір листів та листівок Леннона журналіст Хантер Девіс, який написав у 60-х єдину авторизовану біографію The Beatles, витратив близько десяти років.

Девіс зізнається, що одним з найскладніших завдань при зборі матеріалів для майбутньої книги було умовити вдову Леннона Йоко Оно надати для публікації її особисту переписку з Джоном.

Значну частину листів, які увійдуть у майбутню книгу, письменник отримав від колекціонерів, які погодилися заради "історичної події для всіх шанувальників Леннона", дозволити Девісу доторкнутися до своїх дорогоцінним архівів.

Як розповів письменник, любителям сенсацій не варто чекати від книги якихось сенсаційних подробиць життя музиканта, однак ті, кого цікавить творчість бітла, а не його "брудна білизна", отримають справжнє задоволення від читання неймовірно емоційних і щирих листів Леннона.

За словами Девіса, далеко не всі свої радості, тривоги і переживання Джон встиг висловити в піснях. Коли щось сильно вражало музиканта, він швидше брався за олівець чи ручку, ніж за гітару. Біограф Beatles особливо відзначає блискуче почуття гумору Леннона, яке робить його листи справжніми літературними шедеврами.

Книга Хантера Девіса повинна з`явитися на прилавках взимку 2012 року.

Нагадаємо, що в 2010 році було опубліковано лист Джона Леннона, який дійшов до адресата лише через 34 роки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.