Спецпроект

Заступник губернатора збрехав про церковний дозвіл руйнувати пам'ятки?

Знесення православного хреста, встановленого на Хортиці на кургані біля Музею історії запорізького козацтва 19 років тому, викликало несприйняття у глави Запорізької єпархії Луки.

Дерев'яний хрест, встановлений козаками біля Музею запорізького козацтва на Хортиці 19 років тому, до 1-ої річниці Незалежності, був демонтований без благословення церковної влади.

"Після ознаменування першої річниці Незалежності нашої держави на найвищій точці острова Хортиця було встановлено Святий Хрест, який за задумом мав захищати нашу молоду державу від усіляких спокус, - цитує прес-служба Запорізької єпархії владику Луку. - Після освячення єпископом Василієм біля підніжжя Святого Хреста відбувалися усі значущі заходи нашого православного козацтва. І сьогодні ми є свідками того, як цей Святий Хрест було, м'яко кажучи, демонтовано: не спитавши благословення не те що правлячого архієрея, а й навіть простого священика, Хрест було безжально скинуто з горба".

Нагадаємо, що раніше перший заступник голови Запорізької ОДА Олексій Литвин повідомив, що демонтаж 19-річного хреста для "модернізації" кургану було здійснено з благословення архієпископа Запорізького і Мелітопольського Луки.

"Мені зателефонував перший заступник губернатора, який запевнив, що замість демонтованого буде встановлений новий гранітний триметровий Хрест, - стверджує натомість владика Лука. - Але, ознайомившись з проектом реконструкції горба, ми не бачимо на ньому Святого Хреста".

На місці встановленого в 1992 році православного хреста запорізька влада хоче встановити найвищий в Україні флагшток для державного прапора.

За даними керівництва Національного заповідника "Хортиця", завдяки новому флагштоку на Хортиці "полотнище державного прапора підніметься на рекордну висоту: 85-90 метрів: 15 метрів - висота кургану, 40 метрів - висота хортицьких скель над водою у місці установки і 30-35 метрів - висота самого флагштоку".

Проектом створення найвищого флагштоку в Україні, за даними ОДА, передбачено також облаштування оглядового майданчика на вершині кургану, де його буде встановлено, будівництво зручної для підйому пішохідної естакади і установку скульптурної композиції, присвяченої козацькому минулому Запорізького краю.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.