Спецпроект

Львівська облрада хоче святкувати 20-річчя Незалежності з Бандерою

Сьогодні на позачерговій сесії Львівської обласної ради депутати ухвалили заяву щодо рішення Вищого адміністративного суду України про визнання незаконним присвоєння Степанові Бандері та Романові Шухевичу звання Героя України.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу Львівської обласної ради. 

В тексті заяви, яку виголосив голова Львівської обласної ради Олег Панькевича, наголошується на тому, що "рішення Вищого адміністративного суду України, який залишив чинними постанови Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду про визнання незаконними Указів Президента України Віктора Ющенка про присвоєння Степанові Бандерi та Романові Шухевичу звання Героя України, є політично ганебним та юридично нікчемним".

На думку обласних обранців, суд, ухвалюючи рішення, "керувався не правовими підставами, а політичною вказівкою з Банкової".

"Ми вважаємо, що необхідно добиватися справедливості в інших судах, зокрема міжнародних, - йдеться у тексті заяви. - Але найважливіше – українофобському тиску на нашу свідомість ми повинні протиставити щире, всенародне, загальнонаціональне вшанування справжніх героїв Нації. 20-річчя Незалежності України – це добра нагода продемонструвати наші почуття і переконання".

Також обласні депутати закликали всіх жителів Львівщини відзначити ювілей української Незалежності під гаслом "Бандера, Шухевич – Герої України!":

"Прийдімо всі 24 серпня до пам`ятника Героєві України Степану Бандері у Львові, а також в інших містах Львівщини. Відсвяткуймо цю річницю в товаристві ветеранів УПА, котрі, як ніхто, причетні до цього свята, і покажімо, що замовні рішення судів для нас нічого не варті".

Як інформує прес-служба, сесія також вирішила звернутися до місцевих рад із пропозицією підтримати заяву обласної ради. За таке рішення проголосувало 80 депутатів із 85 зареєстрованих на сесії.

Вчора "примітивну судову тяганину з позбавленням звань Героя України Бандери і Шухевича" засудила Львівська міська рада.

Нагадаємо, 2 серпня Вищий адміністративний суд України підтвердив незаконність присвоєння Бандері та Шухевичу звання Героя України.

Наступного дня в.о. міністра юстиції Інна Ємельянова заявила, що це рішення ВАСУ може бути оскаржене у Верховному Суді.

Тепер в Україні залишилося 252 особи, яким присвоєно звання Героя України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.